Форми і методи, що сприяють забезпеченню комунікативного підходу при навчанні читанню на уроках англійської мови
Іноземна мова - це специфічний навчальний предмет, бо мова, за висловом В. Гумбольта, - душа нації. В ній відбито національний характер, систему соціальних відносин, традицій. Іноземна мова є важливим засобом спілкування між народами, кращого ознайомлення з культурою країни, мови якої вивчається. Настав час, коли українське суспільство відчуває гостру потребу у фахівцях різних галузей, які активно володіли б іноземною мовою та користувалися нею для вирішення своїх професіональних та персональних проблем. Це неминуче веде до перебудови всієї системи іншомовної освіти в Україні, яка передбачає оновлення змісту та методів навчання іноземних мов у загальноосвітній школі. Однією з умов успішного навчання предмету є визначення чіткої стратегії та тактики навчання. Успішне оволодіння предметом - це процес своєрідної співпраці вчителя та учня. Крім досконалого володіння предметом, педагогу необхідно уміти зацікавити учня, активізувати його навчально-пізнавальну діяльність. Читання є одним з найважливіших видів комунікативно-пізнавальної діяльності учнів. Ця діяльність спрямована на вилучення інформації з письмово фіксованого тексту. Читання виконує різні функції: служить для практичного оволодіння іноземною мовою, є засобом вивчення мови і культури, засобом інформаційноїта освітньої діяльності та засобом самоосвіти.
Як відомо, читання сприяє розвитку інших видів комунікативної діяльності. Саме читання дає найбільші можливості для виховання і всебічного розвитку школярів засобами іноземної мови. При навчанні читання на початковому етапі важливо навчити школяра правильно читати, тобто навчити його озвучувати графеми, розуміти, оцінювати, використовувати інформацію тексту. Ці вміння залежать від того, з якою швидкістю читає дитина. Під технікою читання ми розуміємо не лише швидке і точне співвіднесення звуку і букви, але і співвіднесення звукобуквенного зв'язку із смисловим значенням того, що дитина читає. Саме високий рівень оволодіння технікою читання дозволяє досягти результату самого процесу читання - швидкого і якісного вилучення інформації. Однак, це неможливо, якщо школяр недостатньо володіє мовними засобами, не вміє або неправильно відтворює звуки. Отже, навчання техніки читання вголос є на початковому етапі і метою і засобом навчання читання, тому що дозволяє управляти через зовнішню форму формуванням механізмів читання, дає можливість зміцнити вимовну базу, що лежить в основі всіх видів мовленнєвої діяльності.
Види читання
За ступенем проникнення в зміст тексту і залежно від комунікативних потреб виділяють читання переглядові, пошукове, ознайомлююче, вивчаюче. Оскільки переглядове і пошукове за багатьма характеристиками співпадають, в практиці навчання їх, як правило, приймають за один вид, називаючи пошуково-переглядове. Ознайомлююче читання (читання з розумінням основного змісту тексту). Цей вид читання найбільш розповсюджений у всіх сферах життя і здійснюється на матеріалі автентичних текстів, які несуть інформацію про культуру, побут, традиції країни, мова якої вивчається. Це читання про себе. Учні повинні розуміти основний зміст тексту. У процесі роботи над текстом потрібно навчити учнів виконувати такі дії:
- прогнозувати зміст за заголовком або початком тексту;
- здогадуватися про значення незнайомих слів по контексту;
- ігнорувати окремі незнайомі слова, які не перешкоджають розумінню основного змісту;
- визначати смислові частини тексту та зв’язки між ними;
- користуватися у процесі читання наявним коментарем, словником, довідником.
Вивчаюче читання (читання з повним розумінням тексту).
Мета такого виду читання – максимально повне і точне розуміння інформації тексту і критичне осмислення інформації. Матеріалом для читання служать нескладні автентичні або адаптовані тексти різних жанрів (науково-популярні, публіцистичні, художні, тексти прагматичного характеру: інструкції, рецепти), що містять значущу для учнів інформацію та мовні і смислові труднощі. Учні виконують дії:
- розуміння прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною;
- зіставлення здобутої інформації зі своїм досвідом;
- висловлювання власної думки про прочитане;
- передача почерпнутих відомостей;
- коментування окремих фактів.
Вибіркове/переглядове читання (читання з метою пошуку необхідної інформації).
Мета цього виду читання – навчитися швидко переглянути текст для того, щоб знайти конкретну інформацію сконцентрувати на ній свою увагу, намагаючись зрозуміти її повністю або основний зміст Матеріалом для читання служать тематично пов’язані тексти, які несуть нову або цікаву інформацію. На різних етапах навчання змінюється обсяг текстів та ступінь їх складності. Матеріали для навчання читання – діалоги, оповідання, уривки прози, казки; описи, розповіді, повідомлення. Незалежно від форми (діалогічна або монологічна) всі матеріали для читання мають бути доступними, цікавими, інформативними, мати чіткий логічний стрижень, відповідати віковим особливостям дітей; містити від 2% до 20% незнайомих слів; мати відповідне графічне оформлення: поступове розширення поля читання, ілюстрації/малюнки як зорові опори.
Навчання читання на уроці англійської мови
Формування навичок і вмінь у читанні є однією з найважливіших складових процесу навчання іноземної мови на всіх його етапах. Читання відноситься до рецептивних видів мовленнєвої діяльності, входить у сферу комунікативно-суспільної діяльності людей і забезпечує в ній письмову форму спілкування. Початковий етап навчання читання має на меті формування в учнів техніки читання іноземною мовою і, зокрема, таких здібностей як:
= швидке встановлення звуко-буквенних відповідностей;
= правильне озвучування графічного образу слова і співвіднесення його із значенням, тобто розуміння прочитаного;
= читання по синтагмах, об'єднуючи слова в певні смислові групи;
= читання в природному темпі текстів, побудованих на знайомому мовному матеріалі;
= виразне читання текстів на слух, з правильним наголосом та інтонацією.
Ефективно вирішити поставлені завдання, можна використовуючи сучасні навчальні технології, що враховують потреби молодших школярів, їх психологічні вікові можливості при організації процесу навчання. По мірі накопичення лексичних одиниць багато дітей потребують зорової опорі тому сприймати тільки на слух мова вкрай важко. Особливо це стосується тих дітей, у яких зорова пам'ять розвинена краще слуховий пам'яті. Тому так актуально читання. Читання - це мовна діяльність, спрямована на зорове сприйняття і розуміння писемного мовлення. Для розуміння іншомовного тексту передбачається володіння набором фонетичних, лексичних та граматичних інформативних ознак, які роблять процес розпізнавання миттєвим. Хоча під час читання процеси сприйняття і осмислення протікають одночасно і тісно взаємозв'язані, вміння і навички, що забезпечують його процес, прийнято умовно ділити на дві групи:
а) пов'язані з «технічною» стороною читання (вони забезпечують перцептивну переробку тексту (сприйняття графічних знаків та співвіднесення їх з певними значеннями або перекодування зорових сигналів у смислові одиниці);
б) щоб забезпечити смислову переробку сприйнятого - встановлення смислових зв'язків між мовними одиницями різних рівнів і тим самим змісту тексту, задуму автора і т.д. (Ці вміння приводять до розуміння тексту як закінченого мовного висловлювання). Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності передбачає читання текстів з метою одержання необхідної інформації у ході ознайомлювального, вивчаючого та переглядового читання.
Розрізняють кілька рівнів розуміння тексту.
І рівень - Володіння мовним матеріалом (оволодіння технікою читання (рівень значення);
1. Абсолютне впізнавання.
2. Визначення значень слів за словником.
3. Здогадка про значення нових слів за їх формою.
4. Здогадка про значення нових слів за контекстом.
II рівень - Розуміння тексту
1. Розуміння значення слова у реченні.
2. Розуміння речення як смислового цілого.
3. Розуміння змісту абзацу.
4. Розуміння зв'язків між абзацами.
Читання ІМ як комунікативне уміння та засіб спілкування є, поряд з усним мовленням, важливим видом мовленнєвої діяльності та найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації.